Зовнішнє утеплення будинків – справа вельми витратна, але, завдяки економії на опаленні, ці вкладення за кілька років окупаються. У нашій країні найбільш популярне утеплення фасаду пінопластом. Розглянемо всі плюси і мінуси цього вибору, який пінопласт кращий для утеплення будинку, а також, як утеплити стіни пінопластом своїми руками.

Переваги та недоліки пінопласту

Утеплення фасадів пінопластом виконується частіше, ніж іншими матеріалами, оскільки пінополістирол порівняно недорогий і задовольняє практично всім вимогам, які висуваються до утеплювача:

Його теплопровідність – всього 0,04 Вт/(м*К). Утеплення плитами пінопласту товщиною 10 см підвищує опір теплопередачі стін на 2,5 м²К/Вт. Це дає змогу досягти рекомендованого для кліматичних умов України нормативного значення 3,3 м²К/Вт під час утеплення будь-яких стін.

Пінополістирол вирізняється мінімальним вологопоглинанням, на відміну від мінеральної вати, він не накопичує вологу.

Завдяки малій питомій вазі, він практично не збільшує навантаження на фундамент.

Пінополістирол має непогану паропроникність – 0,05 мг/м*год*Па. Утеплення стін пінопластом зовні не надто позначається на мікрокліматі приміщень, його можна застосовувати для будь-яких будівель, виняток становлять тільки дерев’яні будинки.

Він не схильний до гниття й ураження грибком. Є у пінополістиролу і недоліки, але вони значною мірою компенсуються правильним вибором матеріалу і суворим дотриманням технології утеплення стін пінопластом:

• Крихкість, низька механічна міцність, пошкоджуваність гризунами. Цей недолік згладжується використанням марок пінополістиролу підвищеної щільності – ПСБ-С25, ПСБ-С35, а також армуванням подвійним шаром склосітки, що рекомендується робити при утепленні пінопластом нижнього поверху.
• Під час горіння пінополістирол виділяє токсичні речовини. Однак у разі використання пінопласту марок ПСБ-С з добавками антипіренів пожежонебезпека зводиться до мінімуму, оскільки такий матеріал схильний до самозатухання. Ще більше підвищити пожежну безпеку можна, якщо ділянки навколо віконних і дверних прорізів утеплити мінеральною ватою.
• Уразливість до дії розчинників. Оскільки під час утеплення фасадів пінопласт ізольовано від зовнішнього середовища штукатуркою, то цей недолік не суттєвий.

Вважається, що утеплення фасадів пінопластом служить 20-25 років. Однак при купівлі якісного матеріалу і дотриманні технології монтажу цей термін значно подовжується.

На що звернути увагу під час купівлі пінопласту?

Вибираючи, яким пінопластом утеплити будинок, не економте. Адже щоб отримувати очікуваний ефект від утеплення фасаду пінопластом протягом довгих років, матеріал має бути якісним. Товщина пінопласту має бути не менше 10 см. Якщо підрядник пропонує монтаж листів завтовшки 5 см у два шари, – не погоджуйтеся, на ринку достатньо якісного пінополістиролу необхідної товщини.

Бажано використовувати для зовнішнього утеплення стін марки пінополістиролу ПСБ-С25 або ПСБ-С35. Вони мають більш високу міцність, ніж пінополістирол низької щільності ПСБ-15. Плити пінопласту ПСБ-С50 для стін великовагові, вони застосовуються для утеплення підлог.

Зверніть увагу, щоб у маркуванні була друга буква С (ПСБ-С), вона вказує, що пінополістирол схильний до самозагасання і має вищий клас пожежної безпеки. Ну і звісно, обирайте продукцію тільки відомих виробників, які добре зарекомендували себе.

Етапи проведення робіт під час утеплення

Дотримуючись наведеної нижче інструкції, можна виконати утеплення фасаду пінопластом своїми руками на нижніх поверхах будівель. Якщо необхідно утеплити стіни на висоті, то знадобиться допомога промальпіністів.

Підготовка поверхні

Утеплення стін пінопластом зовні має проводитися в суху безвітряну погоду за температури +5-+25°С. Стіни мають бути добре просушеними, не промерзлими.

1. Демонтуються всі прикріплені до стіни елементи – водостоки, віконні відливи, світильники тощо.
2. Якщо є елементи стіни, що виступають, – ліпнина, рельєфна цегляна кладка тощо, то їх необхідно видалити, вирівнявши поверхню. Якщо це неможливо, то виступи потрібно буде утеплити не тільки з боків, а й зверху накрити шаром утеплювача, інакше вони слугуватимуть містками холоду.
3. Шляхом простукування виявляються всі частини штукатурки або стінового матеріалу, що неміцно тримаються, і видаляються до твердої основи.
4. Розчищаються тріщини.
5. Зчищається покриття, що створює плівку (масляна фарба, емаль тощо), інакше знизиться адгезія клею. Зачищаються плями цвілі, жиру, іржі.
6. Перевіряється рівність поверхні за допомогою схилу, шнура, правила. Усі виступи збиваються, а поглиблення і тріщини ґрунтуються і вирівнюються штукатурним розчином.
7. Вирівняна поверхня покривається ґрунтовкою глибокого проникнення. Стіни з ніздрюватих бетонів ґрунтуються двічі.

Після висихання ґрунтовки можна переходити до наступного етапу утеплення фасаду будинку пінопластом.

Монтаж стартового профілю

Щоб листи пінопласту не сповзали, монтується стартовий профіль, який підтримує їх знизу.

1. За допомогою рівня прокреслюється або відзначається натягнутим шнуром нижня межа зони утеплення.
2. Уздовж наміченої лінії кріпиться стартовий профіль дюбель-цвяхами через 30-35 см.

Стики профілів, зокрема на кутах, з’єднуються за допомогою пластикових елементів, щоб лінійне температурне розширення не деформувало конструкцію. З’єднувати профілі внахлест не можна.

Приклеювання утеплювача

Робота починається з приготування клею, це має бути клейова суміш, призначена для приклеювання утеплювача (не плитковий клей). Замішувати клейову суміш потрібно в кількості, достатній на 1,5-2 години роботи, щоб вона не встигла загуснути. Розбавляти водою загуслу суміш не можна.

1. Приклеювання листів пінополістиролу починають з нижнього ряду. На листи пінопласту шпателем наноситься клейова суміш по периметру смугою 4-5 см з відступом від краю 2 см і проміжками для виходу повітря. Також рівномірно по площі накладаються до п’яти коржів діаметром 10 см.
2. Без зволікання лист із клеєм ставиться на місце і притискається до стіни. Правильність установки перевіряється рівнем. Не збіг площин на стиках допускається в межах 3 мм. Клей, що виступав по краях, видаляють, у швах його бути не повинно.
3. Наступний ряд пінопласту приклеюють зі зміщенням не менше ніж на 20 см, але краще робити зміщення на половину довжини аркуша (у шаховому порядку).
4. На кутах листи утеплювача мають з’єднуватися з перев’язкою, тобто на одній стіні за ріг мають виступати плити кожного парного ряду, а на іншій – кожного непарного.
5. Навколо віконних і дверних прорізів плити приклеюють так, щоб вертикальні стики не збігалися з межами прорізів.

Перш ніж перейти до наступного етапу, необхідно зробити перерву на 3 доби для повного висихання клею.

Фіксація утеплювача дюбелями-парасольками

Довжину дюбелів-парасольок вибирають, додаючи до товщини утеплювача 5 см – у разі бетонних стін, 9 см – цегляних або 12 см – газобетонних. Фіксацію дюбелями краще виконувати по кутах плит – у точках, де сходяться три листи пінопласту, це запобігає задиранню країв. Прямо на стиках просвердлюють отвори глибиною на 1-1,5 см більшою за довжину дюбеля, в них вставляють пластикові парасольки і забивають стрижні. Капелюшки не повинні виступати над поверхнею утеплювача.

Створення армуючого шару

Після монтажу плит пінополістиролу їхню поверхню зміцнюють і гідроізолюють за допомогою армувального шару.

1. Щілини шириною від 5 мм запінюються. Нерівності плит на стиках згладжуються за допомогою терки, обрізається надлишок матеріалу на кутах.
2. Замішується спеціальний клей на цементній основі і наноситься на пінопласт суцільним шаром 2 мм.
3. Зверху вертикальними смугами накладають армувальну склосітку і втоплюють її в клей. Сусідні полотна накладаються з нахлестом 10 см.
4. На кути стін і прорізів приклеюються металеві перфоровані куточки.
5. Наноситься ще один шар клейового розчину, після чого поверхню вирівнюють, оформляють віконні та дверні прорізи.
6. Під час утеплення фасадів пінопластом на нижніх поверхах рекомендується прокласти другий шар армувальної сітки.
7. Наступного дня всі нерівності згладжуються шпаклівкою, після чого можна переходити до фінішного оздоблення.
8. На завершальному етапі монтують на місце раніше зняті елементи, встановлюють ширші віконні відливи і, за необхідності, – захисний козирок на верхній межі утеплювача.

Розтягувати процес утеплення фасаду пінопластом на довгий час не рекомендується, під впливом атмосферних чинників верхній шар пінополістиролу може жовтіти і поступово руйнуватися.

Варіанти фінішного оздоблення

Описана вище «мокра» технологія утеплення будинку пінопластом передбачає фінішне оздоблення декоративною штукатуркою. Ринок пропонує 4 види штукатурок:

• Мінеральні штукатурки мають цементну основу, вони відрізняються високою паропроникністю. Добавка мінеральної крихти і пігментів дає змогу отримувати декоративну фактурну поверхню типу «короїд», «шуба».
• Акрилові штукатурки виготовляються на основі акрилової смоли, вони пластичні, наносяться тонким шаром, їхня паропроникність нижча, ніж у матеріалів на цементній основі. Вони не схильні до розтріскування, але вбирають забруднення з повітря, тому їх не рекомендується використовувати поблизу доріг.
• Силікатні штукатурки виробляють на основі силікатного клею. Вони довговічні, мають високу паропроникність, але при утепленні стін пінопластом є не найкращим вибором.
• Силіконові штукатурки – найсучасніший і найдорожчий варіант. Вони стійкі, пластичні й універсальні. Мають найтриваліший термін служби – до 25 років. За паропроникністю поступаються мінеральним і силікатним штукатуркам.

Якщо є бажання облицювати фасад плиткою, то потрібно утеплювати його термопанелями, в яких пінопласт міцно з’єднаний з оздоблювальним шаром. Термопанелі можна вибрати на будь-який смак, вони оздоблюються керамічною, кам’яною, керамогранітною, цементною плиткою всілякого дизайну.

На завершення:

Утеплення фасадів пінопластом, виконане з якісного матеріалу із суворим дотриманням технології, відмінно підвищує теплоізоляцію стін і служить кілька десятиліть. Воно дає змогу майже вдвічі скоротити витрати на опалення. Підійде цей вид утеплення для будь-яких будинків, крім дерев’яних.